7 квітня 2019 року ми прогулятись одним із маршрутів Галицького національного природного парку – “Княжа криниця – Замкова гора”. Маршрут знайшли на сайті нацпарку – http://www.halychpark.if.ua.

Довідка про маршрут

Протяжність: 7,4 км (за нашими даними, близько 8,5 км).

Середня тривалість: 4 год.

Локація: Галицький національний парк, с. Крилос – м. Галич.

Маркер: червоно-сині смуги.

Почали прогулянку з повороту до села Крилос, яке розташоване біля траси Івано-Франківськ – Львів. Орієнтир – кам’яний хрест. Крилос – це своєрідне село-музей: тут багато історичних та архітектурних пам’яток. Воно входить до складу Музею історії давнього Галича.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі
Музей історії Галича
Галичина могила

Оскільки нас цікавила більше природа, ми не вирішили заходити до музею, а погуляли навколо, зайшли до церкви й рушили далі. Місце, де стоять церква й музей, надзвичайно мальовниче, з гарною панорамою околиць.

Княжа криниця. Тут можна набрати свіжої води із джерела

Від Княжої криниці ми намагалися знайти маркований маршрут, але так і не виявили його. Дійшли до Францискових джерел, далі попрямували стежиною до лісу, яка невдовзі закінчилася. Походили лісом і врешті, перейшовши глибокий яр, натрапили на маркер, завдяки якому повернулися назад до села, щоб побачити, звідки він починається.

Виявилося, що маркована стежка починається у вузькому проході між будинками й жодним чином не позначена з дороги. Інакше кажучи, знайти її самостійно можна тільки випадково, стенди чи вказівники відсутні. Прямо в цей прохід зливаються стоки із будинку, а далі це все тече в річку Луква.

Прохід між будинками на марковану стежку. Прямо в нього зливаються стоки

Нарешті ми потрапили в ліс…

Стежка, яку довго шукали
Паростки конвалії
Коріння бука

У лісі ростуть переважно бук і граб. Є багато ярів.

Справжня окраса весняного лісу – первоцвіти. Масово цвіте анемона дібровна, а ряст і барвінок подекуди тільки починають.

 

   

Рослина-паразит Петрів хрест (Lathraéa)

Стежка через весняний ліс

Після лісу ми знову вийшли до автотраси на Львів та рекреаційного пункту

Далі ми знову попрямували за маркером до лісу, але виявилося, що стежка давно не ходжена і повністю заросла. Зрештою ми залізли в яр, а звідти вийшли на дорогу й опинилися біля садиби нацпарку.

Біля входу на територію садиби багато стендів. Відвідувачів у вихідний день теж чимало. Станом на квітень 2019, вхідний квиток для дорослої людини коштує 25 грн. У вартість входить відвідання центру реабілітації диких тварин, музею природи й дендрарію.

Адмінбудівля Галицького НПП

Колекція метеликів у Музеї природи

Музей природи справив надзвичайно приємне враження. Тут багато різних експозицій, що демонструють природний світ краю.

Далі ми пішли подивитися на тварин реабілітаційного центру.

Вольєр із птахами

  

У реабілітаційному центрі птахів найбільше. Тут є орлани, канюки, фазани, чорні лелеки та інші.

Найчастіше увагу відвідувачів привертають бурі ведмеді, яких тут троє. Ми застали їх під час відпочинку. Вони дрімали серед дерев і час від часу переверталися.

Вовк теж спав, а потім прокинувся й почав вити 

Після відвідання садиби нацпарку ми вирушили пішки до Галича, де ще піднялися на Замкову гору, прогулялися центром і поїхали до Івано-Франківська.

Підсумок

Маршрут надзвичайно насичений різними об’єктами (ми навіть не встигли все відвідати, тому обов’язково повернемося сюди): велика кількість історичних і архітектурних пам’яток, багато оглядових місць, красива природа та ліс із глибокими ярами-балками. Окремо варто згадати про садибу нацпарку та центр реабілітації диких тварин. Територія справляє надзвичайно приємне враження, усе виконано на найвищому рівні: чистота, облаштування, інформаційні таблички біля вольєрів, місця відпочинку, туалети тощо.

Недоліки маршруту

Початок маршруту взагалі ніяк не позначений, немає маркувань і стендів. Вихід на стежку починається через стічну канаву домогосподарства. Отже, знайти початок маршруту для туриста досить складно. Біля рекреаційного пункту (на трасі) маркери розміщені ліворуч лісом, але стежка вже давно не ходжена і, можна сказати, не актуальна. Тому до садиби НПП треба йти дорогою.

Якщо вам подобається наш сайт, ви можете підтримати його діяльність за посиланням: підтримка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *